Історична довідка

Чорнобильська атомна електростанція — це перша АЕС на території сучасної України, яка почала свою роботу 26 вересня 1971 року.

Історія ЧАЕС починається із Постанови Ради Міністрів СРСР від 29 вересня 1966 року про введення в дію енергетичних потужностей у розмірі 11,9 млн кВт. Частину цієї потужності — 8 млн кВт — мали генерувати атомні електростанції.

У південній частині Об'єднаної енергетичної системи СРСР планувалося будівництво атомної станції, яка повинна забезпечити електроенергією Центральний енергетичний район — 27 областей Української РСР і Ростовської області з населенням 53 мільйони осіб.

При виборі місця будівництва АЕС враховувалося, що найбільш економічно доцільний радіус подання електроенергії складає близько 350-450 км. З цією метою для вибору оптимального варіанту розміщення атомної електростанції було проведено обстеження 16 пунктів будівництва у Київській, Вінницькій і Житомирській областях. Було запропоновано два пункти будівництва: біля села Ладижини Вінницькій області та села Копачі Київській області. Спочатку ця станція іменувалася як «Центрально-Українська АЕС».

Наказом Міністра енергетики і електрифікації СРСР № 297 від 11 грудня 1969 року була організована Дирекція АЕС, що будується, з місцезнаходженням у селі Копачі Чорнобильського району Київської області з підпорядкуванням її «Головатоменерго». Проммайданчик Чорнобильської АЕС розташовувався у східній частині Українсько-білоруського Полісся в 160 км на північний схід від Києва і в 15 км на північний захід від міста Чорнобиля Київської області.

15 серпня 1972 року у фундамент головного корпусу було закладено перший кубометр бетону.

26 вересня 1977 року включенням у мережу турбогенератора № 2 енергоблок №1 ЧАЕС введений у дію. На території України з'явилася перша атомна електростанція.

Останній енергоблок Чорнобильської АЕС — енергоблок №4 — виведений на проектну потужність 1000 МВт 28 березня 1984 року.

Майданчик Чорнобильської АЕС складається з двох основних функціональних комплексів: промислового майданчика АЕС з відкритим розподільчим пристроєм і водоймою-охолоджувачем та будівельної бази. Розміщення і компонування виробничих будівель і споруд відповідають основному санітарно-гігієнічному принципу проектування АЕС — розподілу всієї території, будівель і приміщень станції на зони: суворого (що контролюється) і вільного режимів.

Зона суворого режиму включає територію, будівлі і приміщення станції, в яких на персонал можливий вплив радіаційних чинників. У зону суворого режиму працівники допускаються тільки через санпропускник. У зоні суворого режиму всі приміщення розділено на ті, що обслуговуються, ті, що обслуговуються наполовину, і ті, що не обслуговуються. У зоні вільного режиму за нормальних умов роботи обладнання вплив радіаційних чинників повністю виключений.

У підприємств, як і в людей, долі складаються по-різному. На своему шляху Чорнобильська атомна електростанція знала часи великого піднесення і спаду, загального захоплення і збайдужіння, наче доля вкотре прагнула показати всім, що життя — заполюсоване.

Станції пощастило бути первістком української атомної енергетики, давши 26 вересня 1977 року перший струм. Вона працювала у складі одного, потім двох, трьох і нарешті чотирьох енергоблоків-мільйонників. Після резонансної події 1986 року відлік у шерезі діючих блоків пішов у зворотньому напрямі: три, два, один... жодного.

Більш як 300 мільярдів чорнобильських кіловат-годин електроенергії викарбувані незаперечним фактом на скрижалях вітчизняної економіки. Складний сюжет створення, розвитку, експлуатації і закриття Чорнобильської АЕС назавжди залишиться згустком фактів світової енергетики та світової історії на зламі другого і третього тисячоліть.

Характерними рисами працівників ЧАЕС були і залишаються вміння мобілізуватися на виконання найскладніших завдань, високий професіоналізм, бажання працювати на благо народу. Тут забезпечується спадкоємність у роботі персоналу. Кращі людські і професійні якості, виявлені першим поколінням чорнобильців у час ліквідації аварії та ії наслідків, мають продовження в діяльності нового покоління, яке за покликом серця прибуло працювати на Чорнобильську АЕС з різних куточків колишнього СРСР. Станція і місто енергетиків Славутич давно є для цих людей рідною домівкою, а прагнення гарантувати безпеку експлуатації ядерного об'єкта — життєвим кредо.

Персоналу ЧАЕС протягом останніх років доводиться працювати, так би мовити, на планетарній видноті. По суті, кожен його крок потрапляє в поле зору світової громадськості, політики, науки, різних вітчизняних і міжнародних контролюючих органів. Електростанцію постійно відвідують високі гості — керівники держав, урядів, міжнародних організацій, парламентарії Європи, Америки та інших континентів, видатні вчені і фахівці.

Чорнобильська АЕС у відповідності з домовленостями, викладеними у Меморандумі про взаєморозуміння між урядами "великої сімки", Комісією ЄС і Урядом України, 15 грудня 2000 року остаточно зупинила свої енергоблоки. Вона припинила виконання генеруючої функції, проте й надалі гарантуватиме ядерну і радіаційну безпеку на всіх етапах закриття, які триватимуть багато років, створюватиме виробничі об'єкти для безпечного виведення блоків з експлуатації, гарантуватиме перетворення об'єкта "Укриття" в екологічно безпечну систему, пом'якшуватиме соціально-економічні наслідки дострокового закриття енергоблоків.